Гід від Дока по маршруту 600-ки

Проїхати 600-ку від Lviv Bicycle Club і не заблукати. Розповідаємо, як
Image

Сьогодні кілька країн претендують на те, щоб іменувати себе центром Європи, згідно їх географічного розташування. До таких населених пунктів хочуть себе віднести ті, які знаходяться в Білорусі, Росії, Латвії, Польщі, Словаччині. Єдиної думки з цього питання серед світових народів немає. Кожна країна по-своєму розраховує і затверджує розташування центру Європи.

Зокрема, з 1887 року таким географічним центром вважають маленьке село в Західній Україні, яке носить назву Ділове. А точніше, це місце знаходиться в Рахівському районі Закарпатській області. Завдяки своєму географічному розташуванню, унікальній природі і самобутній гуцульській культурі, Рахів з давніх часів носив назву "Гуцульський Париж". Це красиве маленьке містечко, яке знаходиться серед гірської місцевості поблизу від відомого Карпатського біосферного заповідника, на березі річки Тиса біля кордону з Румунією. Цей райський куточок розташований вище рівня моря на 430 м в центральній частині Закарпаття.

Безперечно, марафон "Центр Європи" є одним з найкрасивіших в Україні і моїм улюбленим. Чому? Читайте далі.

Подорож до центру Європи можна розділити на кілька етапів.

Етап перший. Стрімкий.

Дійсно, по нічній прохолоді і хорошому асфальті група може дуже стрімко подолати 100 км до Івано-Франківська, навіть не особливо зважаючи на пагорби до Рогатина. При сприятливих обставинах на це піде десь 3.10-3.30 годин. Тут, на вїзді у Франек (КП 1), відзвонившись оргам, можна зробити плановий перекус на заправці.

Швиденько так проїхавши Станіслав, якщо знаєш куди їхати, по новій, як кажуть, дорозі ми прямуємо на Надвірну і з кожним кілометром гори наближаються і виростають перед нами. В цей ранковий час не варто розраховувати на відкриту придорожню харчевню, хіба що на виїзді з Надвірної. Далі куротні місця: Делятин, Яремча, Микуличин, Татарів - мекка зимового відпочинку у Карпатах. Ми проїзджаємо їх, не зупиняючись. Всьо закрито! Хіба ви будете тут після 11.00. Нарешті, за Яблуницею починається сходження на Яблуницький перевал - ворота на Закарпаття!

Яблуни́цький перева́л (інші назви — Яблуне́цький перевал, Татарський перевал, Ясінський перевал, Беркут) — перевал в Українських Карпатах. Розташований на території Гуцульщини, на межі Закарпатської (Рахівський район) та Івано-Франківської області (Надвірнянський район), на південно-західній околиці села Яблуниці.

Висота перевалу 931 м над рівнем моря. Лежить на вододілі річок Пруту і Чорної Тиси, у сідловині Яблуницького хребта. На схилах перевалу (переважно з південно-західного боку) ростуть смерекові ліси, місцями з домішкою ялиці та кедрової сосни і післялісовими луками. На перевалі розташований пансіонат і ресторан «Беркут», діє сувенірний ринок, облаштовано оглядовий майданчик, з якого видно частину смт Ясіня і Свидівецького масиву з горами. Підніматися на нього зі сторони Франківщини надзвичайно легко і комфортно.

Якщо ви видряпались на Яблуницький перевал укатані в хлам, не хвилюйтесь! Далі на вас чекає близько 60 км спуску до Рахова по неймовірно красивій дорозі вздовж річки Чорна Тиса. Спочатку ми будемо милуватися видом на Чорногірський масив - Говерла, Піп Іван. Згодом повернемо на Ясіню, де не забуваємо відзвонитися з КП2 (202 км). Потім карпатські вершини будуть здійматися то ліворуч, то праворуч. Струмки і водоспади будуть лоскотати вухо дзюркотом води. Одним словом, скотившись у Рахів, ви будете повністю відновлені і готові продовжувати шлях!

Рахів: ви в Закарпатті, а значить будьте уважні і пильні. На ділянці від Рахова до Буштино, а якщо точніше від Солотнино до Буштино можна зустріти неадекватних пішоходів і пробитих на всю голову автомобілістів. Вони безперестанку сигналять, їдуть по зустрічній прямо на тебе і все норовлять скинути тебе з дороги на узбіччя. Все це у купі з вузькою дорогою, схожою на пральну дошку, буде дошкуляти вам близько 50 км. Перетерпіть і обовязково пообідайте в цей відрізок. Пам'ятайте, що споживання їжі заспокоює.

Нарешті ви проїхали цей не вельми комфортний відрізок шляху. Село Буштино і екзотичний світлофор при дорозі. Тут ми повертаємо праворуч в напрямку гір. Вздовж річки Теребля через одноіменне село і далі Дулово, Чумальово, Драгово. В Дулово стоїть знаменитий танк (це і є КП3, не забудьте відзвонитись оргам), як він туди потрапив. достеменно невідомо, але це така собі місцева памятка.

Вечоріє, сонце готується сідати за обрій, гори наближаються і більшають на очах. Ось і Вільшани. При дорозі є багато джерел і струмків з Карпатською джерельною. Дорога піднімається вгору до дамби Теребле-Ріцького водосховища. Який стан дороги в цьому місці зараз, невідомо. Торік там активно проводили ямковий ремонт.

Нарешті Мерешорський жах - 2,2 км піску і каміння. Враження, що ви їдете по руслу висохлого струмка. Проїхати це все бажано за денного світла або принаймі у сутінках. Бо Мерешор вночі і вдень - дві великі різниці. Нарешті Колочава і 25 км до спального КП.

Лише 25 км залишається до омріяного КП у Міжгір'ї, та їх ще потрібно подолати. Втома, більше 370 км позаду, ніч, місцеві неадеквати, Міжгірський перевал - все це робить ці 25 км надзвичайно цікавими і непередбачуваними. Бажаю вам подолати їх з натхненням.

Підйом на Міжгірський перевал на 380-му кілометрі шляху, та ще й у нічний чи вечірній час - ще та задачка. Як нагорода, на спуску на нас чекає спальний КП. Є багато думок стосовно того потрібний спальни КП чи ні? Дехто вважає, що рандоннери настільки сурові, що можуть не спати на дистанції 600+ або спати десь на автобусній зупинці чи придорожній канаві, вкрившись лопухами і припнувши велосипед до ноги. Я прихильник іншої думки. Спальний КП - душ, свіжа білизна, гаряча вечеря і відпочинок не менше 3 годин. Після цього можна продовжувати мандрівку.

Якщо вам не спиться на КП - вставайте і їдьте далі. Раджу виїхати вдосвіта, коли ще темно, але вже сіріє. 50 км - і ви у Воловці. Шлях з Сойм до Воловця я опускаю, бо він знайомий усім з дитинства. Спустившись у Нижні Ворота, ми різко повертаємо праворуч на непримітну дорогу, що йде паралельно трасі Київ-Чоп. Це стара дорога, яка веде на Середньоверецький перевал.

Висота 841 м над р.м. Південний схил перевалу крутий, автодорога йде серпантином, північний більш пологий. До часу побудови об'їзного відтинку автодороги М 06 це був найжвавіший перевал Українських Карпат.

За свідченням літописів, саме через Верецький перевал 895 року угорські племена на чолі з Арпадом перейшли Карпати й завоювали Паннонську (Тисо-Дунайську) низовину. Нині дорога перебуває у дуже занедбаному стані, але все це компенсується просто неймовірними краєвидами, які відкриваються перед вами, чим раз вище ви піднімаєтесь. Довжина власне підйому 7 км з середнім градієнтом 5%.

На вершині Верецького перевалу на забудьте відзвонитися оргам - це КП 5. Спускаючись в долину, будьте уважні і обережні - ви попадаєте у так званий" загублений світ", як у романі А. Конан-Дойла. Кінець географії, якщо хочете. Подейкують, що кілька років тому Емус знайшов у цих місцях скам'яніле яйце птеридактиля і забрав його з собою. З тих пір він запевняє, що яйце й досі скам'яніле, хоча інколи, коли розмовляєш з ним по телефону, чутно крики якогось незнайомого птаха ))) Не знаю, не думаю, однак...

Сподіваюсь, ви проїхали по цій долині і вишкрябались на перевал Климець, який вищий ніж Верецький, і короткий (2,6 км і 6% середній градієнт підйому). Далі стрімкий і доволі небезпечний спуск в Тухольку, і ви на трасі Київ-Чоп. Рекомендую поїсти в кафе "ОК" у Коростові і - заключні 100 км по прямій і рівній як стіл дорозі, до Стрия, Миколаїва, Львова.

До зустрічі на старті і щасливої дороги!

Фото - Володимир Дегтярьов


  541   Avatar Dok

Коментарі



Найближчі події



LIFT200 2017

02.09.2017 08:00
Львів

Найближчі поїзденьки


LIFT200 2017 ознайомчий виїзд

19.08.2017 08:55 0 7
Винники - Lviv
200km   Шосе   Матрас